Лауреати

Григорій Лебей

Почуття обов'язку

Гордість країни 2008 року

Він живе у темноті вже понад півстоліття. У вісім років разом з сільськими хлопчаками знайшов гранату, що залишилася з війни. Спробував розкрутити іржаву знахідку й – осліп.

Життя навпомацки – тяжке випробування. З цим складно змиритися. Ще складніше день за днем відвойовувати у мороку великий барвистий світ, доводячи собі: «Я можу жити і працювати як усі!».
Саме з цією думкою школяр Гриша щодня ходив за три кілометри від дому навчатися. А, закінчивши школу із золотою медаллю, вступив до університету на історичний факультет. Усю інформацію доводилося запам'ятовувати на слух: уважно вислухавши викладачів на «парах», Гриша приходив у гуртожиток і просив дівчат почитати йому підручники. Університет він закінчив із червоним дипломом.

Ось уже майже 40 років Григорій Леонтійович працює в маріупільській школі. Викладає історію, економіку й основи права. Картає хуліганів. Підбадьорює невпевнених в собі. Відповідає на питання допитливих відмінників. Шукає підходу до двієчників.

- Відчуваю, як міняються малі, як вони дорослішають, розумнішають. Життя триває, і мої колишні учні вже приводять у школу своїх дітей, - задумливо усміхається Григорій Леонтійович.

Він не може сказати, які на вигляд його учні. Але це - неважливо. Щоразу, відчиняючи двері класу, він бачить кожного. Тому що дивиться серцем.