|
лауреати
Багатодітний тато Володимир Сергієнко живе у невеличкому селі на Рівненщині. Йому було всього 25, коли кохана дружина померла, залишивши трьох діточок: старшу Коринку та немовлят Мар'янку і Вікторію. Володимир категорично відмовився навіть на рік здавати своїх донечок у Будинок дитини. Близнючкам Мар'янці та Вікторії - півтора року. Слово "мама" вони знають давно, але промовляють рідко. Мамою для них став тато Володя. Він учив їх сидіти, пити з пляшечки молоко, спинатися на ноги. Мами Наді дівчатка майже не знали. Вона померла від запалення легенів, прохворівши усього 3 дні. Малим тоді ще не минуло й 5 місяців. Віддати немовлят-близнючок Володі пропонували не раз. Казали: "Залиш собі старшу Коринку, з нею вже легше. А з малими тобі, те хлопчиськові, не упоратися". Та Володимир був непохитний: "Дітей не віддам! Куди їх здавати - це ж своя кров!" Одностайно його підтримали батьки. Мама каже, що Володя з дитинства був відповідальним. Тому й не сумнівалася, що руки в сина не опустяться. Володині батьки, щоб заробити копійку, намагаються ще працювати. Йому ж довелося узяти декретну відпустку. Дитсадочка у селі нема, до міста - далеко. Та й замалі ще близнята, щоб залишатися без пильного ока. Виховувати доньок Володя по-справжньому любить. Ніколи на них не кричить, каже, спостерігати, як діти дорослішають - саме задоволення. "Просто я знаю, що це лише мій обов'язок. Я повинен його виконати до кінця,"- каже Володимир.
Відеосюжет про лауреата та фрагмент церемонії нагородження
|
Цитати
«У мене теж є старший брат, який ще в дитинстві дав мамі обіцянку мене оберігати. Хоча, іноді я намагаюсь цього уникнути, але не завжди вдається. Сьогодні ми вручаємо нагороду у номінації «Дитяча мужність». Але я переконаний – мужності Андрія можуть позаздрити не лише діти, але й багато хто з дорослих. Тому хочу подякувати батькам цих хлопців за те, що вони виховали справжніх чоловіків».
«У нас є анкета "Фактів", де ми запитуємо відомих людей, чи вірять вони в те, що краса врятує світ. Кожен відповідає по різному, і, напевно, в якійсь мірі краса врятує світ. Але наш світ і нашу країну однією красою вже не врятувати. Тому я вважаю, що наш світ можуть врятувати такі люди, як наші лауреати, люди, які мають мужність і красу».
Лауреати «Гордості країни» - золотий фонд української нації. А нація повинна кимось пишатись, тим паче, що у нас молода нація, яка тільки формується. Не існує нічого більш фундаментального, ніж ці прості, щирі, чесні герої, від яких ми отримуємо новий заряд віри, надії, любові.
«Високо ціную благородну місію організаторів цього свята, яке вшановує надзвичайні вчинки звичайних людей – вчителів, лікарів, школярів, військових та інших. Усіх їх єднає активна життєва позиція, прагнення досягти у своїй справі вершин майстерності, палке бажання бути корисними Батьківщині. Силою духу вони дарують кожному українцю віру в себе».
«Вся країна протягом року чекає цієї визначної події, тому що це дійсно справжня гордість країни. Коли люди завдяки реальним діям, завдяки своїй волі та життєвій позиції стають гордістю. Лауреати здійснили в житті великий поступок. Я дуже хочу, щоб кожен з нас зробив таку велику справу»
Коли мене запитують, хто є героями сучасної України, я завжди відповідаю – герої серед нас. Це звичайні люди, яких не показують по ТБ, вони не говорять високих слів, не ходять на світські заходи, а щодня роблять свою роботу – навчають, лікують, рятують інших. Це люди, які не губляться у критичний момент, а діють. Приклад братів Жовтоног доводить, наскільки важливі в житті сім'я, дружня підтримка, відвага та рішучість. Це приклад того, як важливо ніколи не задаватися і триматися до останнього.
Лауреати минулих років
|
|
||||||||||
|
Кнопка “Гордість країни”
Для того, щоб розмістити кнопку Гордості країни на вашому сайті виберіть необхідний варіант кнопки, розгорніть код, натиснувши "+" та вставте його на свою сторінку. |
|
|||||||||
| © 2012 «Гордість країни» | Дизайн і розробка «Аванпорт-дизайн» | |||||||||
